Дуже мені сподобалася історія. Не зміг пройти повз і не залишити в себе.
«Сьогодні в дитячому садку, поки перевдягала свою вічно задоволену Нюрку, побачила, що дівчинка з її ж групи просто сидить у роздягальні та плаче. Дивно, п'ятирічки вже спокійно прощаються і зазвичай не плачуть, коли приходять до садка.
«А ти чому плачеш?» — питаю. Вона не відповідає, а просто плаче. Вихователь каже: «Це ми характер показуємо!» Гаразд, гадаю, характер так характер. Але я знаю, ЯК плачуть діти, коли вередують. Ця дівчинка плакала НЕ ТАК.
Підходжу, загалом, і питаю:
— А ти чого плачеш?
А вона мені так тихо каже:
— Іра пішла і забула зі мною попрощатися...
Не знаю, хто така Іра. Чи не мама — точно. Але й із «Ірою» дитині було важливо попрощатися. Дитині взагалі важливо, щоб для когось теж було сумно з нею розлучитися цілий день.
Я говорю цій дівчинці:
— А давай я побуду трохи Ірою і ти зі мною попрощаєшся?
І дівчинка погодилася. Я взяла за руку обох дівчаток – свою доньку і не свою – і завела їх обох у групу, поцілувала обох на прощання, обійняла. Вони обидві зі мною попрощалися і побігли до гурту разом. І в віконце довго махали мені обидві...
Отож я подумала. Для будь-якої дитини важливо, щоб її любили. Щоб не тільки йому, а й батькові (або будь-якій іншій людині, яка привела його до садка) теж було трохи сумно розлучатися з ним на цілий день. Пам'ятайте про це! Не сваріть дитину, не кричіть на неї вранці, не поспішайте, тому що у вас робота та інші справи. Не забувайте сказати дитині «до побачення», поцілувати її і помахати їй у віконце. Мама може мати кілька дітей. У мами може бути купа різних справ. А мама у дитини завжди одна і найважливіша на світі. Пам’ятайте, яка на вас відповідальність.
Адже це так просто – попрощатися з дитиною перед відходом! Будьте уважні до своїх дітей!»
Джерело: http://montessoriblog.livejournal.com/14263.html
0 comments:
Дописати коментар