Якось натрапив на статтю Руслана Нарушевича, опубліковану на сайті econet.ru. Відклав і забув про неї. А сьогодні заліз у свій Google Keep і ось вона.
Декілька слів про автора
Руслан Альбертович Нарушевич — спеціаліст у галузі астрології та психології міжособистісних відносин. Народився у 1967 році у місті Вентспілс, Латвія. З 1996 року читає науково-популярні лекції з Bедичних писань, а також з 1994 року проводить консультації з астрології та вирішення сімейних та службових проблем.
Має духовну посвяту — харинама ініціацію в ланцюзі учнівської прийомності школи Шакті-паринама-вада у Гуру Бхакті Чайтаньї Свамі (духовне ім'я Чайтанья дас). Захоплюється давньо-індійською та перською поезією та музикою. Вивчає астрологію та світову історію сім'ї. Автор циклу семінарів «12», присвяченому питанням міжособистісних відносин: "12 аспектів сімейного життя" (2004), "12 кроків до згоди та успіху" (2005), "12 чудес світу" (2006), "12 сходинок у небо" ( 2007), "12 класів Школи Істиних Леді та Джентльменів" (2008), готується до видання "12 секретів для двох" (2009), "Леді та Джентльмени вчаться любити" (2010), "Звідки беруться і куди1 зникають гроші" ), "Тактично про потаємне або Камасутра без ГМО" (2013).
Преса неодноразово друкувала цикли статей з практичних астрологічних питань та психології взаємин у наш час.
Багато матеріалів є на сайті audioveda.ru.
То все ж таки: чи варто змушувати дівчинку щось робити по дому?
Питання: Ось ви кажете, що дівчинку не треба змушувати щось робити по дому. А як же вона вчитиметься борщ готувати, посуд мити? Це що їй з неба впаде? Згори звідкись прийде?
Відповідь: Я вас запевняю – звалиться. На мою дочку принаймні впало. Вона в три роки взяла форми, розсадила іграшкових ведмедиків навколо і стала їм у цих формах щось готувати з піску, а потім годувати. Ніхто її цього не вчив.
Надмірне навантаження дитини відповідальністю за «помою», «прибери», фрази на кшталт «а хто тебе за дружину таку візьме», призводить до появи двох типів людей. Якщо вантажити дитину до 14 років, думаючи, що «це не звалиться з неба» і «нехай донька вже починає мити підлогу в п'ять років», або «нехай хлопчик виконує якісь обов'язки і бере відповідальність», вийде два варіанти.
Перший — безвідповідальний пошук насолод. «Плював я на ваші обов'язки, я нікому нічого не зобов'язаний». Вгадайте, хто це? Чий це текст — хлопчаків чи дівчат? Хлопчаків, чисто. А другий варіант, дивіться, ще страшніший — відсутність віри в роботу, яка приносить щастя. Тобто відсутність віри, що «колись миття посуду може принести мені задоволення. Ви вбили цю віру своїми ідеями «якщо не прищеплювати це з дитинства, то звідки воно впаде?». Воно звалиться на голову дочки разом із мамою та її депресією. І на все життя там і залишиться, у її голові, розумієте?
«Я не впевнена, що можна бути щасливою в сім'ї, просто піклуючись про близьких», — ось у що дівчинка віритиме. «Бо я не бачила такого прикладу. Як виконання домашніх обов'язків могло бути для мами великим щастям, якщо вона весь час намагалася їх мене зіпхнути?»
Мама своєю чергою каже: «А це не було для мене щастям, бо бабуся, у свою чергу, намагалася на мене все це зіпхнути». Більшість дівчаток мами виховують зараз за принципом - немає слова "хочу - не хочу", є слово "треба". І думають, що вона стане такою гарною господаркою. Хай стане за другим типом, розумієте? Її повертатиме від миття посуду. А чоловіка повертатиме від неї.
Це найпростіший спосіб виховання – копіювання, розумієте? Просто копіювати. Там немає жодного прикладу. Ви взагалі жодного прикладу не подаєте. «Треба надати приклад! Треба напружитись і піти помити посуд». Ні. Ви просто щасливі з того, що робите.
Вам радо піклуватися таким чином про близьких. І дівчинка тільки тоді сприймає домашні обов'язки не як рутинну працю, що не приносить радості, а як приємний спосіб подбати про свою родину.
Автор: Руслан Нарушевич
0 comments:
Дописати коментар