Зробивши деякі висновки після минулої нашої поїздки, я вирішив взяти ініціативу на себе та задати деякі параметри цієї велопрогулянки. Я створив захід у соцмережах, де позначив маршрут та час виїзду. Мої велокомпаньйони підтвердили участь і о 07:00 ми, як завжди зустрілися у Маріо. Раннє час виїзду було обрано з таким розрахунком, що завершити поїздку ми повинні годині до одинадцятої дня, таким чином, ми уникнемо ласкавих, але палючих сонячних променів.
Проїхавши від Маріо кілька кварталів, у Арсентійовича раптово здуло переднє колесо. Чи то латка стара відклеїлася, чи, що ймовірніше, утворився надрив у місці з'єднання ніпеля і камери — Арсентьєвіч уже мав подібні неприємності.
— Їдьте удвох, не чекайте, — благословив він нас із Маріо у сьогоднішній вояж. — Я все одно збираюся квіти в полях накопати, землі родючої назбирати, яблуками молодильними наповнити рюкзак. А на трасі десь перетнемося.
До речі, квіти Арсентійовичу потрібні для облагородження свого подвір'я. Він днями там ландшафтним дизайном захопився, про що згадав у Facebook.
— У вас є все необхідне для ремонту? — поцікавився Маріо.
— Так, я у всеозброєнні, дуйте.
Так ми з Маріо продовжили маршрут, що тільки почався, удвох.
Цього разу я перед поїздкою щільно поснідав, приготував еліксир за рецептом Арсентійовича (на літр питної води — 100 г меду та один вичавлений сік лимона), напередодні наповнив їм свою флягу і поставив у морозильну камеру. Так що більшість шляху я був забезпечений прохолодним тонізуючим напоєм. І я ще був без рюкзака.
Це була моя перша подорож у житті на шоссері без рюкзака за плечима. Так виходить, що на роботу я їжджу з рюкзаком (в ньому певний змінний одяг), а в покатушки я його не знімав, тому що возив у ньому набір ключів (коли ж у мене буде мультитул!), камеру, набір латок з клеєм, насос, пляшку води (у мене фляга 0,5 л, не вистачає на поїздку), банани, гаманець, ключі від квартири, ліхтарики-світарки та інше. Так от у цю поїздку я вирішив максимально полегшити себе. Насос прикріпив велосипедом. У ліву задню кишеню велофутболки помістив, як завжди, смартфон, у середню — два банани, у праву — пакет із ремкомплектом та грошима. Так, ця перша моя подорож без сигарет! Я їх навіть не брав із собою та не курив на маршруті. І ось такий весь максимально легкий, як пір'їнка, я розсікав простори автостради та полів із соняшником, а вітер обдував мій торс і не давав мокнути від поту, як із рюкзаком на спині. Ця незвична легкість припала мені до душі, і я думаю, що саме в такому прикиді і треба терти асфальтом своїми Швальбами.
Темп ми з Маріо взяли досить високий, тримали швидкість 35-40 км/год (так, у мене заробив велокмп'ютер, і я знову знаю швидкість), вітер подекуди був попутний. Під'їжджаючи до Христинівки, Маріо сказав, що хоче проїхати далі кілька кілометрів. Я ж користувався встановленими рамками веломаршруту та зупинився на зупинці «Христинівка». Перекусив бананом, не курив (!), через хвилин 7 під'їхав Маріо і через кілька хвилин ми рушили назад. Щоправда, Endomondo проковтнув десь 10 км шляху.
По дорозі назад вітер, за традицією, був зустрічним і неслабким, і ми з Маріо трохи засмутилися, що статистика поїздки зіпсується. Але з огляду на те, що маршрут я вибрав під силу, що з ранку щільно поснідав, що не курив на маршруті, що сонце не смажило — відчувалося, що сили в мене є, і ми розрізали вітер зі швидкістю 30-35 км/год. Мені навіть вдалося в одному місці зупинитись ненадовго, щоб почекати Маріо.
Біля «Чайки» ми зустрілися з Арсентійовичем. Як пізніше з'ясувалося, він після проколу колеса поміняв камеру, повернувся додому за ще трьома і поїхав сам маршрутом Одеса—Єгорівка–Одеса. По дорозі назад Арсентійович використав усі три запасні камери — моє припущення про надрив ніпелю підтвердилося. Довелося йому дзвонити Маріо, щоб той забрав його з траси на машині.
Загальна статистика велопоїздки: https://www.endomondo.com/users/10887150/workouts/953473736
Як видно, середня швидкість у нас із Маріо на весь маршрут вийшла 27,89 км/год, що не може не тішити. До того ж, мій Endomondo порадував мене повідомленням, що я маю новий особистий рекорд у 2017 році — 50 км за 01:40:22! По приїзду додому самопочуття було задовільне, у м'язах відчувалася приємна знемога, але не втома чи біль.
Вважаю, що висновки з минулої поїздки я зробив вірні і це дало очікуваний результат.
0 comments:
Дописати коментар