Та вже... Вчора був явно не мій день...
Практично на початку маршруту з роботи ламається півень, перекидання у розсипну, ролики, шайби, втулки – все посіяно дорогою. Десь півгодини збирав запчастини, вже думав плюнути і тупотіти додому, але перспектива купувати пару роликів змусила мене продовжувати пошуки, які закінчилися успіхом — всі деталі знайшли.
На півдорозі вирішив котитися на велі, сидячи в сідлі і відштовхуючись ногою від дороги, як на самокаті. Але вдало пробилося заднє колесо! Пійсав колючку. Довелося пішки закінчувати шлях, піднімаючи за сідло задню частину велика, щоб не жувалася гума.
Ну і як вишенька на торті — трохи покапав дощ.
Весь шлях додому зайняв півтори години замість звичайних 15-20 хвилин. Дорогою зателефонував веломайстеру +Сергій Пронін, бо він мені допоміг зі злощасним півнем, який був зламаний внаслідок аварії дворічної давнини. Рідкісний якийсь півень на моєму Фокусі, тож Сергій виточив власноруч із шатуна. Але якось довелося його рівняти після падіння, тож вада вже була, яка вчора і дала спеку.
Вдома дістав стареньку бувалу Меріду, відмив її, підрихтував ударний задній обід. А Фокус — сподіваюся, ненадовго зайняв її місце на балконі.
Ось така сумна сіра смуга вчора пробігла :).
0 comments:
Дописати коментар